Мета:
- Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити.
- Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні.
- Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
- Розвивати творчі акторські здібності учнів.
- Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; калита; посуд; цукерки; мука; лялька; звукозаписи;
учні – в українських народних костюмах.
Хід свята
Ведуча.
Україно, чарівна моя ненько! Найкращий куточок землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Чесний, працьовитий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. З давніх-давен наша Україна славиться святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія! 13 грудня – одне з трьох важливих свят передріздвяного циклу. Перше – Введення Марії в храм (4 грудня), друге – Андрія Первозванного (13 грудня), третє – Миколи Чудотворця (19 грудня). Ці свята ніби регулюють поведінку людини: саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджується брехня, розпуста.
Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Каліки, хворі, сліпі після зустрічі з ним зцілювалися. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили.
З давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні. Ми хочемо повернути їй життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.
Господиня.
(Звучить пісня «Ой, зелене жито, зелене…»)
Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли ми ще дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать…Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой –Ой – йой! Куди все поділося?
(Чути сміх… господиня схоплюється. Заходять дівчата)
1 дівчина .
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що в цій хаті будуть вечорниці.
2 дівчина.
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина. Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня.
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросимо до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
(Звучить пісня «Ой, зелене жито, зелене…»)
Господиня:
Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата та хлопці?
- Колись, щоб знати, котра з дівчат швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, …., перша, і так чобіт за чоботом. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.
(лунає укр. нар. пісня «В саду гуляла…»)
- А тепер гадання для хлопців! Дівчата ставлять по одному чобітку в рядок, а хлопець із зав’язаними очима вибирає одного з них і цілує в щічку дівчину, чобіт якої він вибрав!
(лунає укр. нар. пісня «Ой на горі два дубки…»)
- Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках, мені бабуся розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключі, та інші предмети. Дівчата будуть витягувати по одному предмету, не підглядаючи, а я буду розповідати, що він означає. (Лялька – зрадить милий, Ключ - бути тобі добрій господині, перстень – скоро заміж вийдеш, ручка – будеш вчитися, мірт – ще походиш в дівчатах)
(Звучить пісня «Ой там, на току, на базарі...»)
- Настала черга підкріпитись! Вареники будем їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні.
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
Їжте вареники обережно, бо всередині вас чекає сюрприз.
(Виконують бажання, заховані у варениках, звучить пісня «А мій милий, чорнобривий вареників хоче!»)
- Хлопці! Настала черга дізнатись, хто ж перший з вас одружиться! Підходьте до мене. В тарілки насипають борошно, кладуть цукерки в обгортках. Хто перший розмотає і з’їсть цукерку, тримаючи руки за спиною, в того в першого на весіллі погуляєм!
(Лунає пісня « Розпрягайте, хлопці, коні!»)
- На сьогоднішні вечорниці я принесла віночок з різного зілля.
Дівчатка, станьте гуртом! Треба підкинути віночок вгору. На кого він впаде, та й заміж першою вийде!
- Які ж вечорниці без поїдання калити.
(Калита підвішена на довгій палиці)
Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.
Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»
Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися, кусаючи калиту. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею (фарбою).
Ведучий.
Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пом’яті!
Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине
От де, люди, наша слава, слава України.
Без золота, без каменю, без хитрої мови,
А голосна та правдива, як Господа слово.
Немає коментарів:
Дописати коментар